18.12.2020 14:27
зрада...
твої кроки подібні грому з ясного неба,
шуму пожеш і камнепадіння.
вони - гуркіт руйнацій і канонад.
вони - крики людські в розплавленій лаві вулкану.
о, зрадо!
я бачу обличчя твоє у століттях.
я бачу обличчя твоє щоденно, щомиті!
коли цілиш ти списом у спину,
коли крізь легені
вганяєш тисак з насолодою в серце людині,
яка необачно була тобі другом, коханим чи братом.
я бачу твій посміх паскудний
в червоних хрестах на білому фоні -
за ними закидані клуні, пакунки
і вбивці розсілись рядами,
муштровані котрі і налаштовані
мовчки, безжально,
цинічно вбивати своїх одновірців,
які нещодавно вважались
для тебе тобою братами.
ти в усіх ешелонах смерті,
у потягах що громихають.
я бачу тебе,
єхидну, лякливу і боягузливу,
тупу у зненависті, жорстоку і злу,
і безкомпромісну, немилосердну -
за спинами немічних і дітей
паскудством ти зириш криваво.
ти - зомбі! катує що у катівнях
знесилених, скорених і полонених.
я бачу тебе брехливу у світі... -
тобі просто-напросто срати на світ!
користаєш його, гвалтуєш, знущаєся...потім
скуповуєш в роздріб і оптом і... -
регочеш з того усього,
скалися підла, злодійна, підступна.
о, зрадо!
ти спритно вмієш залазити в маску
миролюбної усмішки діви святої,
коли розливаєш отруту
і позад себе
лишаєш пустелю,
байдужість
і злидні.
недолуга, потворна, безродна,
та, що не має вітчизни -
ховаєся в пагорбах поміж болот,
жонглюєш благодійством і благородством
(які - абсолютно! - тобі невідомі),
граєш довір"ям людським
і людей - своїх же! -
штовхаєш в жебратство і бідність
в тобою розорених і розграбованих землях...
бо така вже ти є у цинізмі своєму
шизофренічна і меркантильна,
о, зрадо! столяттями що незмінна.
