місто зимою.
в кригу вмерзле місто - де сяяння зірок
і розсвіту цвітіння відсутні за відсутністю небес.
є лише купол непрозорий, білясто білий лід... -
він пагорбком у Всесвіт.
під куполом отим мурахолюди в холод
зомлілі і укляклі, ледь живі
і човганням означені у русі, заховані у сніг
брудним смердючим містом...
і там вчорашній день господарем сьогодні,
в якому майбуття із днем позавчорашнім
подібне в кожну мить.
і битими шляхи в глухих кутах мов змії
у безлічі сплетінь прямують всі в безвихідь!
безликі і заблукані людці у запалу, в завзятті
торканням до кутів в мороз, крізь заметілі
в шуканні таловин і тріщин в брилі льоду -
і диханнями в них видихують отруту...
в безглуздий рух вони
крізь сніг немов у темні чари
в зимовій сивині розвернуті назад у сьогоденні,
яке вчорашній день.
...а хибне майбуття з позавчорашнім схоже
із днем несхитних криг у місті люду в льоді...