25.11.2021 11:58
...а таки чути брязкання зброєю путиноїдів об землю моєї вітчизни...об землю вітчизни, яку намагається всіма правдами і неправдами привласнити собі москаль...землю, яку він (скотина!) фактично вже вкрав у мене... - не тому, що вона йому потрібна, а з природної дурості своєї, жадоби, злодійської натури...
1.
спочатку окупації
тут рай був для злочинців,
"маліна" бандюків.
і лятві московитській
було тут дике свято,
а саме... -
демонстративні розстріли і вбивства,
наруга і приниження чеснот
і гідності людської,
гвалтування,
відверто хамські пограбунки.
а потім все нараз притихло,
вляглося, заспокоїлося все.
і мешканців поменшало...чомусь.
напівпорожнє місто -
все! до останнього на дереві листа,
до гілочки останньої в руїні -
підлеглим стало місто
зрадникам і цій орді,
яка вповзла отрутою нищівною з болот
північно-східного сусіди,
в якого божеством -
скотина тварна,
шизик,
у кремлі що мається в істериці,
у мареннях хворобних,
в ілюзіях про велич і могуть.
хоча...насправді
ідол їхній, виродок пустоголовий -
інфекція,
вадливою комахою
в спільноті світовій.
воно шкідливе навіть у суспільстві,
яке в екстазі, сп'яну чи там як
звело таке лайно до влади над собою,
зробило Богом і царем,
володарем довічним.
...тож нині тут -
спокійне, тихе сьогодення
(коли вже не зважати
на брязкання озброєнням орди
останнім часом...).
в оточені руїн це місто схожим є, подібне цвинтарю,
розбиті де старі хрести і з новими хрестами
і на постаментах вбивці, бандюки
і окупанти-мародери... - всіх їх шанують тут
і моляться на них, і славлять
на вулицях ув'язненого міста.
будинки у похмурості погоди
холодні, сірі і сирі -
крізь осінь височіють,
крізь туман
за обрій зазирають.
дахи всі їхні - посміхи криві,
а от занедбаність не бачать над собою...
як мешканці, що мешкають за стінами убого,
не усвідомлюють ні ницості буття,
ні зайвості своєї,
на відають того, що тут майбутнього немає...
всі вулиці у кут глухий їх зводять.
а там чекають вбивці -
їм байдуже куди, в кого стріляти.
бо цар звелів розстрілювати все,
що втрапить їм на мушку!
їм так звелів їх цар,
а, отже, і сам Бог! всевладний москалів...
...і так ото кружляють мешканці халуп навколо.
не вліво і не вправо, а по колу -
за харчем, ліками, в квартиру.
і знов, зворотно від квартири
по ліки і харчі.
і весь той час постійно відчувають
пильний погляд бандюків,
убивць, загарбників, злочинців... -
вони є хазяями на землі вітчизни мешканців,
які є живність окупанта,
як барани,
як вівці на поживу............
2.
вишикую шеренгами думки.
за взводом взвод.
у простір поля бою.
їх відмежовую,
відсовую хлистом -
подалі, в тінь,
від дійсності подалі -
воно в лайні!
у побуті буття
малюнком діарамним перед очі
потворить небокрай.
і хоч стрибай,
підстрибуй малохольним
(чи там яким іще) -
все вийде на пусте,
даремне, недоладне.
не взириш там, за обрієм
ні місяця, ні зірки,
ні світання -
довкола, навкруги і скрізь усе,
геть чисто все усюди
занадто хляє по життю,
загралось грою в бруді,
по самі вуха сповнилось в олжі,
ковтає зло й випльовує зі сміхом!
по приколу себе занурило в лайно -
там чавить і придушує, і душить
свідоме й підсвідоме все в собі.
живе єдиним днем - минулим, не майбутнім.
в сьогоденні - зуби скалить в реготі з війни.
і байди б'є, бухає, чха на все і бачити не хоче
біди, яка усе довкола трощить,
катує і мордує, крушить душу
(виходить, що не всім, а вибірково)...
думки відкинуті вертаю.
вмиваю світлом віри і надій
у мрії незбагненній в майбуття,
в якому ми відбудемося, врешті.
...у сумнівах
вишикую думки
за взводом взвод
у простір
поля
бою.
3.
це небо - камуфляж.
під небом - степ і осінь.
з руїн війни колаж
скривавлений у розсип.
від обрію туман
лахміттям під вітрами... -
там озовом сурма
в задимлені розлами.
там хмикання і сміх,
байдужість і цинічність.
там праведність і гріх
в петлі трагікомічній.
зненависть навздогін -
в гонитві, у погоні
за тінями...що тлін,
що нуль і попіл скону.
доробалом осел
із вулиць окупацій -
святійшим до осель,
в помешкання прострацій.
тій глупоті устріч
брязкал бряжчання низка.
істоти без облич.
і циферблат без чисел.
і розсвіту купаж
густочервоно в простір,
у сонячний вояж
під небом
в степ
крізь осінь............
