20.07.2023 14:17
а що, як би у мене і справді була статуетка дракона?...от, пофантазував про це...
.jpg)
знімаю пил ретельно, обережно
м'якою оксамиткою з яскравого дракона,
який завмер у порцеляні
на злеті чи в стрибку
і поглядом завзятим
мені дивився в очі.
крізь очі - в саму душу,
в серце, у чуття, в думки...у мозок.
ось-ось і пихне з пащі в мене -
вогнем чаклунним в попіл оберне...
о! ні - то все жахи уявні.
цей дракон - мій оберіг,
мій амулет, мій талісман удачі,
мій знак астральний!
і по життю ми як оті близнята...
з різницею лиш в тому,
що він - сказання, міт, легенда,
оповідь билинна...а я
насправді - дійсний! - ось плазую,
реальний - реальніших у світі не буває.
у побуті існую, побутую,
в безладді копирсаюсь вертуном.
в безодню темряви прямую... -
скоріш за все в інферно.
якщо, звичайно, крилами дракон
змахне могутньо раптом
і винесе мене зіркам устріч,
в життя, у рух, в оновлення, в майбутнє,
в романтику кохання...ех! занесло ж тут мене!
замріялося надто...
...і ставлю іграшку з крихкої порцеляни,
забавного дракона на полиці
між книг і квітів штучних у вазоні.
тепер він тут як наче вдома -
у заростях, у джунглях непролазних,
побіля мудрих книг...
...з фантазій всіх своїх
лише зітхну з розчаруванням.
піду халвою каву
міцну підсолоджу -
аби цей день залишився мені
у пам'яті солодким,
з присмаком халви
і ароматом кави...............
