з поглядом в осінь...
у час, коли ця путінська війна... -
серед руїн
сиджу сумний на лаві,
у спогадах блукаю
наче в снах...
- ...запрошую Вас, пані, я на каву... -
і на чолі -
вінок Богів із лавру!
чоло схилив
у долю не просту.
заплющив очі.
п"ю не спішно каву...
явились Ви,
самітні у саду.
не літній сад.
вже серпню день останній.
там буде осінь
зимна і сумна.
і, певне, Вас я
більше не згадаю
у час, коли
ця блазнівська війна.
загорне Вас
осінній листопад
і поведе,
утопить Вас в тумані.
у розпачу
хитнеться вітром сад,
обіймуть віти
спогад мій оманний...
...де за столом
сумний сиджу на лаві
серед руїн
у обріях вікна
у час, коли
кривава ця війна -
в ній московит
вдоволений у славі
убивці,
терориста,
брехуна,
загарбника земель,
ізгоя,
хама...
в розбомбленому дворі
вся розламна
скрипить в завісах
брама
в болях
дня...