яскраво барвистий жакет свій
недбало поклала на спинку вигнуту крісла
жваво розповідала про світ і життя
жартівливо і легко щось про кохання
я слухав тебе
я був радий тобі
не очікував що увійдеш
до мене в халупу -
в прокурене лежбище
в безладі у бедламі якого марную свій час
насміхаюся над життям і над світом
саркастично пригадую щось про кохання
(уявляю себе огидним і п"яним сатиром!)
теревеню собі самому і мимрю злорадно
про відносини між людьми
їх благоустрій і побут
і взагалі... - сибаритствую животію у ліні
почуваю себе таким собі зажерливим міщанином
і раптом... - ось ти...
ах! красива така весела суєтна щебетуха
і я радий тобі
і радий що ти мене не забула
а то я почав уже скніти
в думках своїх мерзлих і прикрих...
...ми пили вино
танцювали
кружляли
літали під синіми небесами
метеликами у саду і над степом
а потім весь день безтурботні блукали
майже порожнім містом
а далі...далі був сум - ти зникла
пішла
розтанула в небокраю
і я знову у кріслі з порожнім келехом у руці
злорадно до себе собі бубоню
про благоустрій і побут
про відносини між людьми
і марю у роздумах про життя
похований весь
у холод
в серпанковий
спогад...
