26.07.2023 12:46
...а десь... - нестерпна спека, бойові зіткнення, вибухи...смерть...і скалічене життя...і руїна...темрява і віра, надія у кращі часи...а мені... - замріялося у цей чарівний літній день...навіть задрімав трохи під вишнею у спогадах...під тихе мовлення вітру...дивні іноді бувають бажання людські і вчинки...
.jpg)
вітер спогадів... -
це коли всюдисуща
дрібна комашня
дзиготливо вертлява між віт
(які листям у шепоті сповіддю,
одою сонцю, піднесеністю у злеті
першого листопадіння);
це коли несподіваність з'явлень
непосидющих на березі озера
бабок метких -
гвинтокрилам подібні
барвисто леліють у русі на здобич
дивні та хижі;
а ще - як метелики спурхують
від видиху дня сьогодення у долоню століть...
а метелики ті -
різноколірні літери
мовлень у безголоссі предтеч;
і розгойдані вітром знедолені квіти
у сітях майстерних швидких павуків,
що сховались у схов і чекають
на першу у сітях комаху...
затінені тим павутинням
схиляються квіти сонно і сумно
у дивовижній красі...
вітер спогадів... -
це ще коли
біг малюка босоніж в росі
з веселим, радісним сміхом в обійми зорі.
і біг той - малюнок у рамці веселки
під час швидкоплинної зливи
у блискавках, громом у світ...
вітер спогадів - це ще коли
зустрічі і розлучання в коханні
доріжкою в обрій місячносяйний,
в безмежність чекань
і незримих відлунь,
віддзеркалень уявних і явних подій,
вервечкою що швидкоплинні у часі
тривожні, сумнівні...жахають
запилені пилом дрібноти щодення.
і у хмелю від кохання в омані
болем затьмарений світ -
примарний і марний,
такий неможливо настирний!
нестерпно гучний його з гуркотом крик...
вітер спогадів - це ще коли
в очі розплющені кулі навиліт в минуле...
майбутнє в пітьмі!...
і вітер шалений
крізь очі прострілені
там,
у руїні забутого дня,
що олжею, байдужістю у сьогодення,
яке метушливе
і боязке...
вітер спогадів... -
це ще коли.............................
.jpg)
