15.07.2023 12:02
відторгнений...
все якось так змінилося одразу...
і онде там, за брамою відторгнення
маячить світотінями буття у сьогоденні.
всі кажуть там, за брамою цією
розстріляно гуманність,
згвалтовано усі чесноти людства
і кинуті зі сміхом звірині
на остаточне знищення...
того не може бути! маячня!...
то поголос людський.
й, напевне, з переляку.
бо, кажуть, там орудують рашисти -
орки, вбивці, злодії, кати... - голодна зграя,
зомбована у злиднях
зненавистю рашизму до всього людського,
до світу загалом...
воістину, війна - ганьба!
водночас і трагедія народів.
...за брамою відторгнення буття від сьогодення,
в оборі часу загнаний у кут
п'ю каву.
плутані думки
розплутую... - навіщо?
коли мене оце штовхають в зашморг часу...
...а дивний дощ
ледь чутний в літню пору
нашіптує імжею молитви... - вустами Бога?...
а чи ні?...від мене Богу?...
невже відторгнений у світі від буття
я ще на крок наблизився до Нього?...
в умиротворені бо
приспана
тривога.........
