20.10.2021 12:25
...на обпадання листя в тиху сонячну погоду осені...коли відчувається від того листяного спадання хода...ні... - легка поступ часу...
...тремтіти листком
шумливим,
зеленим,
веселим на гілці.
а осінню раптом так стати
жовтим і жовклим.
і зірваним бути у поспіху вітром!
злетіти від літа у Літу -
у мляву, повільну, спокійну ріку всіх років.
і впасти, лягти до підніжжя старого свого
останнього віку з віків віковічних... -
останнього дня,
у якому згадка про спогад
і загадка у спогляданні шляхів всіх-усіх
під шаром товстим вже пожовклого листя,
що в спаданнях легке,
упокорене і безпорадне...
і немічне, в злеті крихке -
розбивається в порох, на прах!
вистеляє підніжжя старого твого
останнього віку...останнього дня,
в якому немає вітрів і холодних дощів...
і яскравого полум"я теж.
шумне мов шепіт у сні
шурхотіння повільного листоспадання -
відлунням у стомі воно у неспокій
в руїнах, в розламах,
в хитанні і злетах за вітром
попелом жовтим, червоним,
запилено сірим
і білобрудним.
розвіяний попіл цей
золотом мається,
щедро просипаним по небокраю -
мається мрією в холоді пізньої осені
листям обпалим,
шаром товстим що лягло до підніжжя
старого
останнього віку твого,
останнього дня
від віків
віковічних...
