...і було так дивно мені усе -
хрестом палаючим я на колії залізничній
і похмурі гудзики своїх очей
втопив у погляд здивованозляканий машиніста
і чується - дзінь!
то врізався в мене потяг -
палають вагони і люди
люди з байдужим обличчям як в мене
на мене схожі усі
і теж завмерли палаючими хрестами -
аж раптом впала вода водоспадом на плечі
і стрімкими потоками зносить усе в чорторий
крутить в шаленому круговерті -
порозліталися гудзики-очі
риски-роти з блідої шкіри
і овали облич обгорілі й прострілені -
обертається все врізнобіч
і скрутилося враз у єдине обличчя
й летить у безодні водній в нікуди
і я мов крізь плазмову лінзу впадаю у Всесвіт
і з-поміж зір удивляюся у водоверті
в пульсуюче дзеркало
бачу своє відзеркалення -
там у межах овалу обличчя гудзики замість очей
а риски з блідої шкіри - зімкнуті щільно вуста
і простріли два, по краям що обпалені -
ніздрі кривого носа обличчя з пап"є-маше
яке шкереберть падає в прірву космічну
...у потойбіччі...
