21.09.2021 15:04
перепетії кохання (з минулого)...
привівся врешті до неслави,
у цілковитий, повний крах!
байдужий всім...і ти не в справі,
що вже давно не при ділах.
адже тепер в суспільній стайні,
в житті далеко не орел,
а з найостанніших останній
гріхів відпущення козел...
тобі кохана класні роги
лишила...з усміхом пішла.
і на узбіччі, край дороги
п"єш оковиту із горла.
- ...тесак візьму! заріжу падлу!... -
в мізку, крутилося в думках.
але безсило руки впали,
зненависть сяяла в очах.
ніхто, ніщо і ні до чого -
зронив невмисно пляшку ти...
і попетляв мов девом в рогах
у самий темінь темноти.
а там у сон сховались миті
падіння твого і ганьби.
...і цілі вівці, вовки ситі
в цей час розгуби і журби.
