11.04.2021 13:34
весняні збентеження...
небеса - атмосфера, нашарування сфер.
одна з яких - ноосфера...там ми.
такі тичасові, злодійні та метушливі!
у справах і поза справ суєтні у суєті, жадібні і сварливі.
влаштовуєм війни, вбиваємо, боремося за мир.
завжди у протесті...у сфері отій
валуємося поміж собою за владу.
бо влада нам та як завіса в театрі -
за лаштунками там завжди фальш не прихована
і махінації, маніпуляції...і репетації на брехню
під галаси наші і чвари...
бо вимагаєм (від кого?...від таких же, як ми?!!...)
законів і права, своєї волі (і це осбисте, власне, святе!),
вимагаєм освіти, добробуту у бутті,
охорони здоров"я (а як же! здоров"я - життя),
справедливості, правди і...мови (???...)...
але то вже таке...і до чого це все?...
тут ми про кохання...основу основ!...і про нього ведеться.
...поруч мене за столиком п"є вона каву зі мною.
розкішно, вишукано і граційно тримає вона філіжанку
тонкими довгими пальцями...мовить тихо про щось інтимне.
вологі цілунки від неї обіцянка сексу і ласки, і млості утіх.
і ми тікаємо із кав"ярні подалі од світу сього недоречного
за сотні засовів і замків, до замку, в палаци кохання.
і до нас там лише долинають відлуння якісь, поголоси, чутки...
наче там десь, із зовні, далеко за стінами, брамами нашого замку
гинуть від голоду і самогубств, викрадають, гвалтують,
вбивають людей...
що трапляється навіть люди зникають в нікуди.
а ще (і про це кажуть таємно-утаємничено,
вказівного пальця прикладають до вуст)
декотрі проклинають кремлівськую хунту
разом із командуючим, головніший що най! єрепуд
за руйнації сел і осель у містах,
за терор, мародерства, убивства...але про то -
дуже рідко! бо "ватне" збіговище в більшості все ж
і люто ненавидить "укрів укропії"...
так от (поголоска така є) - за симпатію до України
москалі, що пролізли сюди, звіріють, їх тіпає наче у сказі!
хапають симпатиків тих, б"ють і катують в підвалах до змори своєї
...бува, і до смерті.
коли вже не вб"ють - здоров"я позбудися точно.
то ж, як любиш свою батьківщину (а права такого не маєш!) -
сидь тихо, люби без надриву і фанатизму...
- ...а що?... - прошепотіло томно кохання мені на вухо -
ми принижена нація, скалічена ще за орди...орда відродилася,
суне навалою знову...треба бути смиренними в час пошуку миру... -
і подих гарячий обпік мою шию, схилилось кохання
і пристрасним поцілунком закрила мені вуста -
бо знає і розуміє, що не подобається мені,
коли у чарівній головці її такі ось нестерпні для мене думки,
що я не терплю! не витримую цих дурниць...
врешті, можу втекти до чернявки -
вона така ж романтична, спокуслива і загадкова,
краси чарівної!..заблукаю із нею (а чом би і ні!) -
заблукаю заблудою аж до світання ( тому що,
як каже яскраво біляве кохання - "відьма вона на метлі").
прогуляю, проп"ю із чернявкою все, програю у карти!
що від мене лише залишиться тінь від настільної лампи
в стінах пустої хатини...знищений буду на нуль!...
залишуся у самотинні...
тому й таким пристрасним поцілунком
кохання тримає мене біля себе,
утримує поглядом, подихом, порухом кожним.
...так і існуємо ми удвох - я і кохання
в коханні і злагоді в замку кохання
без прощень, прощань і печалі.
на столику в льоді - шампанське,
шоколад у цукерниці, цигарки, запальничка
і пролісків ніжних букетик у вазі.
і ми у шелесті простирадл гасимо до нестями
жагу і пожежу від пристрасті...допоки не влучить у нас
снаряд чи граната яка...та на то є, звісно ж,
Господа воля...
так - на все і у всьому воля Його.
кохання також є від Нього - таке різмаїте і не постійне!
легко б"ється, ламається, рветься, швидко згорає на тло.
або ж довго трутизною тліє у зраді і злої брехні.
кохання - матерія витончена і тонка.
і нею жонглює Божа рука, духовністю нашою править
і спонукає, примушує нас обирати -
свобода, неспокій і творчисть?...
чи то смиренна покірність раба?...
...на схилі років крокую рабом покірним коханя,
блукаю в садах її вічно квітучих -
в садах мрії, чарівності і...
натхнення.
