21.12.2020 14:41
вчинок...
коли у народу немає душі,
він йде до сусіднього
і за гроші купує її -
той, котрий без душі...
(В. Хлєбніков, "Па-люди")
крізь потріскані скельця окулярів моїх
розгледів я сонце що сходить -
і то було зовсім не сонце,
а різні у безлічі скалки,
розкидані райдуг уламки
сяяли в скельцях потрісканих
давніх, старих окулярів моїх...
крізь віти безлисті
реліктові лісу
глянув у небо -
побачив розтрощену цілісність,
синю безмежність
у зморшках і тріщинах
побачив крізь віти безлисті
реліктові лісу
в безобріях неба...
у буття зазирнув я
крізь пальці
перед очима схрещених рук -
і побачив у людстві людину
і тисняву тіл
в нескінченій численності
бачив я
між пальцями
перед очима
схрещених рук...
і відпустив я у подорож
поглядом душу
крізь потріскані скельця
старих окулярів моїх,
крізь віти безлисті
реліктові лісу,
крізь пальці
перед очима
схрещених рук... -
і одразу осліп
і оглух,
онімів
і посивів як лунь,
загубився й розтанув...
я зник
у безмежній тиші самотності!
знищений Всесвітом був я миттєво...
і услід вічним мандрам моєї душі
байдужим прощенням,
сяяли посміхами
іронічно
зірки
і зачинили шлях мені з небуття,
з неповернення долі...
і раділи чомусь
тимчасовості
власної
вічності.
