..в зимовий вечір...

як завжди розстаємось на завжди

...тільки зараз вже остаточно...

і слова твої тихі крізь сльози

- ....Господи! де наш той розум... -

і обійми, цілунок в коханні

палкий і пристрсний ніжний... -

все було як прощання з колишнім...

і від"їзд твій - втеча панічна

у печалі, в спогади з болем,

щемом у втомлене серце

і у душу - неспокоєм вічним...

скільки минуло відтоді?!.

у роках загубився той день...

та оце ось згадалось чомусь-то

у Богом забутому місті -

що занедбане нині,

у зраді,

розграбоване окупантом,

московитом,

що злодій і вбивця,

сволота і паскуда остання...

...а слова твої

з відчаєм тихі

від років тих далеких відлунних

наче мовлені зараз ось, щойно

і свідомість...і душу тривожать

- ...Господи! де наш той розум...