14.12.2020 12:56
в заметільну ніч...
нічка темна при свічах завертілася...
тінь тонесенька якась там уздрілася...
і торкалися до вуст бліді пальці рук.
з шумом віял розгорнув темні крила крук.
і не стало в тій пітьмі ані зірочки,
ані спалаху, ні блиску, ні іскриночки.
а і обрій у зорю ледь окреслений
у завісах, в їдкий дим перелесника.
заревіли там логи -
б"ють хвостами щоснаги
в тулумбасища.
там чаклують чаклуни,
в лід катають валуни.
виють відьми, відьмаки
мнуть мов скло льодяники,
в чані ласощі.
тут усе не до пуття,
непутяще у буття,
в оці бісики.
лиси, миші та щурі
не вилазять із нори.
швенді, п"яні шатуни
зазирають в білі сни,
в хугу писками..
з хруском кроком ломить лід -
в степ крізь ліс крокує дід,
хльоста пугою
і іржавий розсвіт п"є -
в білім пекли велет кат
світ шматує безліч крат,
ставить стугами...
віє віхола і стогне, з болю стелеться.
і кричить в вітрах пітьма у істериці
і кидає сніг услід лід камінцями,
наїжачилась уся гостро глицями.
у зірковосвітлий світ ночі очками
дивить, тане... - відійде
швидко крочками,
впаде тінню...
тонка тінь вже від місяця...
і у тиші цій життя,
ніч окреслиться.
