13.12.2020 15:52
у тиші байдужості...
.jpg)
...і наближається,
хмарою суне
завія-депресія
в одязі темному,
усміх в устах.
і обвиває змією у мрії,
шию стискає все дуще...і душить -
кров виступає аж
з вух і очей!
тягне в безвихідь
повільно і тихо.
мовчки у зів свій
заштовхує місяць
роздвоєним жалом
кинджально тонкого
свого язика.
...і розуміння спадає,
зростає безглуздість, мізерність,
вся ницість і скепсис,
сумніви в діях і вчинках
задля благочинності
в цьому гливкому
болоті лайнистому,
тишею зветься що
у бездуховності.
...але жадана
завія змією
(поступ моделі,
хода від стегна)
до тебе наблизилась,
сіла навпроти
і прошипіла
- ...ти кликав.
і, ось...я прийшла... -
мертвий свій погляд,
пустий, олив"яний
утопиш у чарку,
повну по вінця
болем буття -
ковтоком одним вип"єш,
куснеш огірка.
почуєш, як лунами
лине той хрумкіт
по Всесвіту всьому,
наче той "help!".
і явиться раптом
вся дур у халепі
осліплого люду,
терор і репресії,
люта зненависть у завидках прикрих
від кривд і взаємних образ
душ, вщент зруйнованих
і знівельованих
хворістю нації
в тиші байдужості... -
де остаточно
вбиваються душі
під чарку
і хрумкіт
лункий
огірка...
