01.02.2021 09:09
.jpg)
на січневий дощ...
1.
незчисленні краплі дощу розсікають цей день
окликом крику пронизують землю
2.
туман закреслений пунктирами крапель
за завіски сховано обрій
3.
потоки жалю спадають у водоймище втрат
і мріється небо у забутті
4.
- ...розкажи мені казку... - голос відлунь
вибухом в тиші прозріння
5.
нечутно торкаються віти небес
занурені в чорний зруйнований обрій
6.
крізь пунктири дощу навперехрест із трасами куль
шлях руйнацій...не чумацький не до життя
7.
розстріляне сонце падає за небокрай
тоне в червоній багнюці шляху
8.
а ми по колу крокуємо стопчуєм тирсу арени
у з балабончиками ковпаках
9.
ми прийшли переможцями перемогти
між хрестами із крапель дощу і влучно стріляних куль
10.
поламаними парасольками крони дерев
зникають у відстанях на шляху за край неба омани
11.
тримають дерева хмари небес
крізь безлисті їх крони втрачалося небо............
в самоті...
1.
пліткують зірки коли місяць блідий у задумі
в пустелі засніженій вітер зводить спіралі снігів
2.
за кавою я і самотність ведемо розмову
безмежну і довгу як пісня вогню у каміні
3.
довгу розмову вести із завзяттям дуже цікаво
але нудно і томно читати таку многомовність
4.
безліч світів відкривається перед очима
у цій зимовій стрімкій каруселі
5.
тримаю пальцями слово кришталем супроти вогню
повертаю гранями значень
6.
зведена вітром снігів піраміда століть
ділить тіні і світло у днині
7.
дні за днями минаються там як один...такі схожі!
білий оклику знак між коханням і безлічі втрачень
8.
...філіжанка порожня в руці карим оком немов
споглядає байдужо мою порожнечу
9.
сни оманні привиддя у танцях вогневих сміються
близяться з реготом щось потаємне шепочуть
10.
здіймаюся важко із крісла плед поправляю на плечах
тікаю з облудності і самоти в многозначення слова
11.
сяє місяць блідий у задумі пліткують зірки у зимовість
і яке мені діло до сьогодення............
думка...
1.
снігом мальований світ крейдою білою наче
тішусь сніжинками речень в сторінках зимових укотре
2.
думка мов щит в суєті у прогресі руйнації світу
будую горожу з думок захищаю себе від загуби
3.
поміж гір і лісів і степів є ознаки спустошень бездумних
у сплетінні стежин і доріг ні початку ані завершень
4.
вкрадене місто кинуто в темну комору на плін
у світі закреслено світ в якому порпались люди
5.
чорною рисою - фініш, обрій - між білим і сірим
сіре - небо високе, чорне - то зле, в білому - бій і руїна
6.
білим шаликом звивисто в гай через степ пролягає стежина
обтяжена зрадою в мінах вона веде в пекло а може й до раю
7.
до най красивого липне удача приз - перемога сильнішому
то земна аксіома - йти по зігнутим спинам у прірву
8.
марнота марнот нас штовхає з минулого у сьогодення
заради амбіцій навчилися - вміємо! - нищити інших
9.
заплямоване все і засміяне в реготі кинуте в бруд
мию руки змиваю людське недоумство...своє заразом
10.
чітким обрисом - чорт! а то - янголом білокрилим в тумані
в снігопаді бавиться день тасує з ночами світанки
11.
сміється вітер з думки моєї шкребеться по шклу сніговієм
зіщулився знітився я...верзу казна-що...ні про що...і навіщо?............
.jpg)
примарність шляху в білій заметілі...
1.
під сяяння зірок і місяця ясного
забув про шлях що вів мене під небом
2.
на диво став прямий життєвий шлях нарешті
радію у літах збезсилений і сивий
3.
були надбання втрачення свята розчарування
як зважити вагу свого часу?...якими терезами?...
4.
і спогади усі заблукані між стін цупких туману
стрімливим сходженням лавин у незворотність долі
5.
каміння з неба...спрага...мерзлість у сльоту...вітри штормові
романтика то все шкідливих перешкод
6.
коли буття смішить а в клоунаді з клоуна не смішно
переступи поріг у horror в інсталяцію потішну
7.
а нині шлях в банальність і повторень безкінечних
і зміни змін немов в калейдоскопі феєричні
8.
і наче вже не йдеш а час тебе штовхає
спіткнеся - не біда, біда - коли впадеш
9.
бруківка чи асфальт бетон чи стежка степом
єдино то є шлях заплутаний примхливо
10.
від літа луни...мить весни...і осені капризи...
морози і сніги... - крокує місяць лютий
11.
шляхи живого прагнуть від пробудження в спочинок
зникає небо і темрява панує в зиму ночі............
присмерки хатні...
1.
над цим вікном кути у павутинні темні
а над дверима супроти вікна кути у павутині сірі
2.
біля стіни тахта брудною плямою у сутінках доби
і поруч стіл і море попелу недопалок гора у попільниці
3.
занедбаність недбалість і байдужість в супутники мені
плечима до плечей обличчям у прийдешнє
4.
там вся земля спаскуджена ордою...там вмерло все
розірвано життя на "до" і "після"
5.
на поверху на енному в конурі темній і холодній
сховав свою зненависть і змерзлу самоту
6.
у хаті цій я наче як у ніші із бетону
у прорізі вікна чужий мені незнаний світ
7.
і крізь вікно видніються орелі - гойдаються птахи
обличчями вони до попелища саду...до руїни
8.
і ремствуєш на себе...злий...на світ весь нарікаєш
але мов у дитинстві від страху ховаєся в цій ніші
9.
зійти по сходам вниз?... - ні думки, ні бажання порятунку
за пазухою ліні я не штукар на виходи зі скрути
10.
сиджу...курю під лампою зі стелі що звисає
дим запиваю кавою гіркою в темній хижі
11.
у сутіні в куті мурахами засиджена ікона
- ...у бездіяльності і думка нерухома... - як наче мове лик............
.jpg)
передчуття...
1.
гармонія з хаосу лине в позачасовість безмежну
у позапросторі основи всіх основ
2.
клумками всі шляхи в інакомовностях поховані слова
над ними квітнуть квіти...і зоря...і зорі ночі
3.
мізерність ницості нікчемність і паскудство
похлинуті в заливистому реготі сарказму
4.
і таїна блукає тінями захмаренням у днинах
в годині змін...в добі...на зламі року
5.
під сонцем віти - промені вітань...високі небеса
повили світ чуттям безмірної любові
6.
розкошами багатий день прямує в забуття
дзвіночками пісень у згадку на повернення в прийдешнє
7.
у протихід від заходу на схід на втіху сонцю
у супровід - акорд акордеону святковий в сьогодень
8.
буває так що нездійснене здійснюється врешті
і неосяжне раптом осягнеш невмисно легко просто
9.
на заставки усі кладеш невдачі їх розчавиш
і далі йдеш оновлений сміливий і рішучій
10.
веселе і спокусливе на вухо щось нашіптує цей вітер
бруківка хідника і та! виблискує святково у цей день
11.
в передчутті на зрушення в природі крокую мовчазний
душа в танку осліплена в чеканні мрій і дива............
