22.04.2021 14:04
теленкар...
...ця революція
збила його з пантелику -
на лицях і вулицях
бачив істерику й крики.
розхристані душі
у цій ноосфері задушливій
вітер в повітрі розлущив,
розвіяв йому під замкнені двері -
йому! розворі з руїн,
в якого кидали люди каміння,
стріляли услід...але тільки
влучити в нього не вміли.
бо він уже був
над межею, кордонами
різновсяких країн -
він утік до садів,
заховався в чарівні раї
і, утішений, там
ніжився, радо радів...заблукав у наїв,
на крилах злітав аж до неба -
оспівував світ і красу,
злотокудрую вроду -
бо розумів він як це потрібно життю!..
необхідність кохання....
і здрімнути приліг
у високостельних хоромах, в яких
здіймались відлунням
веселощі, сміхи і хори.
...він спав.
і розплющити очі не міг.
міцно сон
полонив його у захмар"ї.
і у зморі вустами
нашіптував пісню останню
з небес
теленкар.
