14.12.2020 11:27
танок ночі...
...одягає неспішно смокінг.
і босоніж увінчується у темінь
в мерзлу і дощову.
хитається в ритмі танцю
із заплющеними
очіма.
крокує крізь вітер у мряку
сповіданнями в безвість.
хрипло,
із захлинанням
мовив щось про кохання
дивовижне...і про печалі.
і здійняв він угору руку!
запалив над собою сонце -
смолоскипу яскравий омах.
розтопились щоб хмари темні!
відчинилось щоб небо навстіж!!!..
...і палало те сонце жовте.
смолоскип догоряв і танув,
по краплині спадав смолою.
а в розірваних хмарах
злою
стала ніч
і кидала зорі,
що ядучим огорнуті димом.
але не спинявся - ішов він
ночі нічніший, чорний.
задихався,
гучно але все співає
сповідь свою про свободу,
про оман і ницості зради.
танцював в божевільному танці,
ніч місив і топтав у калюжах
у полоні горя роз"ярень.
віялом навколо себе
нестерпні розплескував болі.
шаленів він у ритмі танцю!
і с плечей своїх скинув смокінг -
кинув в місяць його, що іклом
ніч простромлював з диким сміхом,
захлинався,
згасав у хмарах...
...і вже обрій у схід палає
в криваво багрових загравах -
поглинув він відчай і морок,
що стомлено в ритмах танцю
зникає в агоніях ночі.
