30.09.2021 15:05
краще б ото сидів би вдома, аніж псувати собі настрій на весь цей красивий і чарівний сонячний день...але ж...на його фоні мені в очі - чорні руїни в степу, даровані "узським міром"...дійсно - прощання вересня видалось чудовим, неймовірно вражаючим і зір, і душу, і серце...я вже не кажу, яких возвеличуючих слів у славу заслуговує цей день!...та, мушу визнати, все ж не потрібно було мені йти на зустріч цьому дню, а зустріти його у своїй холодній халупі...
...красуні квіти осені в степу
під сонцем гріються у травах
смарагдовоблідих -
хитаються у спогадах про літо,
настирну комашню,
нестерпну спеку,
суєтні дощі,
швидкі веселі зливи.
у листі - шелест хвилями відлунь,
подібних оплескам
незримому
і бажаному гостю... -
то вересень вітає листопад.
світанок дивовижний і прозорий
ввійшов у день великим сонцем -
святково виглядають навіть ті онде
руїни сел
і хати пограбовані до щенту
убивцем-москалем,
хамлом цим чорноротим.
уся біда і смерті,
що порозсіяно засланцем,
дибілом-путиноїдом кремля -
все це у сяянні божественного дня
стає вже зовсім не суттєвим
у змішаних чуттях,
коли похмурості нема -
є лише злість пом'якшена коханням,
зненависть - забуттям, а радість
нівелює розпачі і сумніви...і відчай
під цим блакитночарівним
шатром величним небом
така дурниця!...
наче Бог розсунув хмари темні назавжди
у обрії незнані.
