...то схоже усе на стрибок з парашутом -
розбитись?..
врятуватись?..
умить кільце смикнути
злетіти з прірви
стропилами вчепитись в купол неба
і з висоти пташиного польоту поглянути униз... -
за степом
там
загарбником прикуте до гармат в тюрмі закрите викрадене місто -
в якому вітер волі
протягами плазом на хідниках останнім видиханням вповзає вмерти
розчавлений у бруд понуро тінями блукаючих в нікуди... -
маріонетні і безликістю ніякі
просякнуті покорою в полоні
відвернуті від сонця тіні ці
з тінями у тінях ведуть розмови між собою
в собі для себе
ідучи
личину лиць міняють повсякчасно у мертву волю скидуючи їх
і йдуть урізнобіч
штовхаються "дне з одним із дзвоном глуходзвонним
і розсипаються у прах
чи вибухають у друзки і бризки
і знов відтвореними плентають в нікуди
в червоночорній рідині ногами місять землю
в розмові жлобській ні про що
з такими ж тінями у тіні між тіней
і АБИЩО халявне в їхній мрії слизотою наповнює хати їм...
а тут
на висоті
таке безмежно синє небо!
хмарки і сонце!
веселкою із квітів вітається весна до тебе
в перспіви птахи пронизують безмежність у світанні...
але вже стрімко
не зворотно вже
засмоктує падіння
туди
униз
в в"язницю-місто
у сморід
у багно
в лайно
між тіні
спотвореним на тінь...
