13.04.2021 14:14
що ж...хай буде так...
...і відбуватимуться події, про які я вже не знатиму.
лунатимуть промови, яких вже не почую.
буде речення, яке не встигну завершити.
коли напівкрик, чи напівстогін злине до небес
останнім запитанням до Бога і світу від мене... -
можливо...
мабуть...
напевне...
а, може, й ні...
хтозна...
кажуть, що в кожного своя книга буття...
і з часом вона гортається у зворотному напрямку -
і головне тут не заблукати у дитинстві.
...жартую.
сміх сміхом, але таке трапляється частіше
аніж ми собі гадаємо.
проте... - як на мене, нічого із вище означеного
просто не відбудеться...бо я вже там, у минулому.
прийдешнього не бачу.
сьогодення не чую та й навіщо воно мені...
реальність за туманними лаштунками.
я весь у своїх спогадах,
у своєму вигаданому світі реалій.
ось тепер, зараз - граю в шахи...звичайно ж, із самим собою.
уявив собі суперника - мовчазний він, похмурий, безликий,
у чорному каптурі...і ніщо не порушує німу тишу... -
тільки шурхіт оксамитового майдану від ходи шахових
не фігур! - постатей...
він - наглядач за часом,
охорониць чистоти вічності буття,
безперервної послідовності подій...
я - тимчасовість,
яке уявило себе споборником якихось нетлінних істин буття...
але втратив усе внаслідок тієї споборності.
і тепер ось - страдником сів грати в шахи
супроти могутнього воїна вічності...
граю в очікувані свого вироку,
в очікувані останнього слова,
останньої миті...коли темрява
м"яко ступаючи по оксамиту шахового майдану
хрипло і тихо промовить
- ...шах і мат... - і від тоді я стану уявне...ніщо.
......мовчазний, похмурий, безликий, у чорному каптурі
сидітиму в шаховій грі супроти невідомості.
байдужий, промовлятиму вирок схожим на мене колишнього.
о! як легко уявляти собі темний світ...
набагато складніше уявити собі
світлий, райдужний, щасливий, радісний світ.
ще складніше - уявити світ кохання...
особливо, коли ти більше не знаєш подальших подій,
спрямованих на покращання буття.
не чуєш промов, слів просвітлення.
коли не встиг завершити речення на папері -
з пальців зронилося перо.
коли твоє останнє запитання до Бога і світу
лунає в пустелі безмовності.
коли остання сторінка твоєї книги буття дочитана тобою і...
закрита,
відкладена,
у схові темряви.........
