22.09.2021 13:28
...і навіть не уявляю, щоб я робив, аби не знав котра година тої, чи іншої миті... - коли це знання конче необхідне...
а час в петлі -
метляється від завтра в саме вчора
і навпаки із інверсійним скрипом
заіржавілим маятником давнім,
давнішим за світи,
поміж яких хитається ледь-ледь.
- ...привіт!... - вітаюся із нам
(з самим собою наче).
вдщивляюся ув вічі небуття,
тримаю у руці годинникові стрілки -
їх час при втечі загубив,
коли тікав (із тіканнями в миті)
відболю, стресу і гріхів... -
тікав з усього того,
пакунками вагомими що ми
йому завдали на рамена.
з того й поліз в петлю -
часу у часі крізь часи
ніколи не позбавитися ноші,
бо він є ЧАС!...
хіба... - закреслити себе,
запхати в зашморг самогубства.
сміюсь,
жартую,
гуморю...
але зірки нейтронні
зчепилися в борні за право
зчинити вибух порятунку -
затіяти у Всесвіті святковий фейєрверк,
салют життя на визволення часу.
- ...хихи...куди призводять жарти!... -
всміхаюсь подумки собі.
і зупиняю маятник іржавий,
до блиску вичистив його.
пилюку (не міжзоряна, бува?...),
бруд (кажуть, метагалактичний!)... -
то все прибрав із механізму.
і стрілки приладнав до циферблату.
(нового, бо старий вже зовсім був затертий).
...просвітлений всміхнувся раптом час,
пішов нечутним кроком.
м"яким "тік-так" стривожив самоту
і боєм цісарським,
відлунням милозвучним
подякував зіркам за фейєрверк,
салют пісень у славу
часовічності у всесвіті безмежного простору...
...а я пив каву у затишку на кухні
і думаю про те... -
як просто опинитись поза часом,
коли от так от, раптом, самотужки
ти відрихтовуєш, вертаєш до життя
годинника давнішого за тебе
на хтозна скільки там століть............
