прозріння в "короні"...?...
"...перший ти чи останній,
в натовпі втиснутий щільно... -
важко йти в тій отарі,
в безумі злому що суне
в зашморг зготовлений в часі
блукань у болоті злиднів.
де кожній дрібниці радієш,
які б не помітила навіть
людина в здоровому глузді -
в статистиці посередня,
нормальна людина,
з освітою...чи без освіти.
а ти як дитина радієш
всякій оманній дурниці.
овації твориш і свято
влаштовуєш весь у облуді,
принижений ворогом,
братом якого нарік ти
у сліпоті безпросвітній
і, певне, невиліковній.
бо кликав його - на колінах
благав розбомбити хату,
залити лайном вітчизну,
знищити вщент державу..." -
...отак міркував, задихався
вмираючий мешканець міста,
середній в статистиці зрадник
міста свого,
вітчизни,
затятий ворог країни.
лежав у брудних простирадлах,
в куті за тілами хворих -
таких же як він байдужих
до себе, людей і світу
в будівлі забутій, холодній,
лиш нині згаданій містом -
в лікарні без ліків
і без лікарів уже майже.
та він не забутий - постійно
є під під прицілом щоденним
"братана" - того окупанта,
кремлівського путиноїда...
і сумніву тут немає -
на мушці своїй він тримає
хворого зазивалу,
усю гнилу його сутність.
і вистрілить - о! без вагань тут... -
прострелить голову швидко,
коли щойно дізнається вбивця
про всі оті сумніви всякі,
думки непотрібні...крамольні
вагання ворожі йому і хворі... -
адже за тим його звали,
кликали і замовляли -
знищувати живе все,
що є,
залишилось при глузді.
