природний відбір
мабудь, з глузду з'їхав би Дарвін
на відбір цей блюзнірський - не штучний! -
метаморфозний у цій халепі.
неодмінно розумне тут гине,
а дурне закладається в розріст.
закладається в нішу примирень
в підлій зраді своєї вітчизни.
закладається в зашморг неволі
у байдужості, в мочар зневір'я.
...та нема тобі діла до інших!
як до тебе всім іншим також.
у занедбаному цьому місті -
українському,
в Україні! -
окупованого москалем...
а з вечірньої сутіні тихо
двері ночі відчиняться навстіж!
і увійдуть зорі та місяць на тонкому гребені хвилі
разом з хмарами від небокраю.
ляжуть килимом,
сходами в спогад,
що з малюнка у рамці настінній
водоспадом спадає бурхливо
у самотність сумом та болем.
і задумливістю зачарує,
прозирне крізь заплющені очі.
і штормами могутніми
серце
на тонкому гребені хвилі
здійме враз у часовий простір!
бризки хвилі солоної зійдуть
від очей утоплених в спогад
і в мелодії видзвону річки
вмить розтануть, висохнуть, всохнуть
в іронічному посміху віку,
заклопотаному сьогоденням... -
лихоліттям війни та руїнами.
і життям, що не варте і кігтя
тої мертвої
свійської кішки,
що під обстрілами окупанта
випадковою
кулею
вбита...