26.07.2023 12:19
"серед вулиць пізнього літа..." (Шон Маклех, "Провулки").
.jpg)
...коли крокую хідником
по місту втомленому стомний,
склепінь небесна під замком
у замку хмар - він невагомий
міняє обриси весь час
своїх казкових башт. і стіни
хитні руйнуються і враз
знов постають міцні з руїни.
в деревах вітер шарудить,
шукає в листі юну осінь.
а місто... - вироком лежить,
в негоді цій хворобне зовсім.
воно в ганьбі примара тут,
на цій землі посеред степу -
тут люди скніють, не живуть.
самих себе звели в халепу.
по центру міста шлях важкий
в ковбанях, тріщинах і ямах.
для пішохода не простий.
і для автівок - ризик зламу.
будівлі всі як наче сплять.
і стіни їм мов пасма сиві -
доземно хвилями висять
з-під картузів в чекання зливи.
у серпні вже пташиний спів
є не такий дзвінкий та жвавий.
десь крук самотній прохрипів.
чи десь затіють свару гави.
чи не сміливо горобці
щось процвірінькають панічно...
серпанком вкриті манівці
буття штовхають на узбіччя.
і загадковий обрій вже
не є обіцянкою мандрів.
і помаранчове драже -
підсліпне сонце з-поза хмари -
не гріє та не веселить.
лиш порух листя, вітру подих
дають розради світлу тінь
передосінньої природи.
...у місті жевріє буття.
ось-ось зійде до нього осінь
золотошитим лататтЯм,
зійде сумна, печальна зовсім.
...десь канонада?...
...грім?...
...огром?...
...я чую біль важкого літа?...
коли крокую хідником
в цей день
між днів
одноманітних.......
.jpg)
