15.07.2023 11:18
...час такий вже, що війна стала віднині поточною справою...
.jpg)
прямує час незримою струною.
бринить по ній манливо у майбутнє.
а то - на сполох б'є розніженим світам,
яким він є буттям.
а ще - початком...і завершенням також.
але - уламки тих світів
і хімію життя
ізнов складе
в миттєвості новітніх літочислень...
по тій струні часу прямуємо і ми -
істотність, сутність,
створіння усвідомленого "Я".
і в ногу з часом до комфорту,
до зручностей свого улаштування
прямує й розум наш...зажди!...
наш розум?!...де?...
чи нині він проявлений у світі?...
війна шумить! гучним відлунням канонади.
у небі літаки і гвинтокрили гримлять,
ревуть пронизливо...аж лячно!...
плюю услід їм, бо думки
розкришує той рев на попіл,
як сміття розкидує в непотріб.
...руїни
осуджують мене -
лайном війни обдали,
занурили у згарища,
у трупний випар ткнули.
не забував аби
в думках своїх про вічне,
що тут колись були хати охайні, чепурні...
тепер задуха, розрух
і скрізь сади колишні...мертві,
розстріляні ордою,
мокшею, рашистами... - потворами часу,
яких зростило сьогодення...
а час іде.
і нас веде по фінішній струні
все далі від початку до завершень.
і... - дай нам Бог! святої перемоги...
а мокшу зморе на загин,
зведе в нікуди
і там їх перетворе у ніщо!.........
