18.02.2022 14:00
норовливий мерзлик...
ось що хотілось собі доповісти... -
шукаючи правду отримаю кривди,
сварку, плітки, матюки і образи...
ще й буде мені пожиттєва анафема,
щойно уперто шукатиму правду я.
тому що у правді занурення істин!
істин, яких не повинен я знати.
та пізнавати, повинен їх прагнути,
світ відчиняти незнаному в зустріч.
вона ефемерна і недосяжна,
схована Всесвітом правда матерій
чорних і світлих між темних енергій
у гравітації просторочасу...
...але в петлі часовій нині я...неприродній,
яка таки зрима - змія мов зигзагом
складена щільно...з пикою списом,
яким зазирає у сьогодення.
майбутнє воно чи якесь паралельне
те змієвидне з видінь часоплиння,
яке язиком торкається мрії,
світ затуляє, веде в ірреальне?...
...задкую, плазую, тікаю від нього,
назад озирнутись немає і сили!
а підсвідомість пульсує наївом
- ...спасіння твоє, порятунок - минуле... -
і вже не хочеться правди шукати.
в темній норі заховатися б швидше!
і не вилазити з неї ніколи,
тінню навіть блукати між люди.
лиш милуватися світом на відстані
звідси, з нори, в самоті із темноти.
бо ж на мені - пожиттєва анафема
лиш за уявні пошуки правди...
...витягну руку до снігопаду,
холод відчую, зиму на долоні.
але я знаю - то все не реальне,
ні я у норі, ні сніжинки свободи.
