18.12.2020 13:47
у перші дні окупації...
а на вулицях міста
дрімає сторожко знеможена ніч.
у місті, що звикнути встигло до злиднів
і до війни.
у місті, де мешканцям мізки
промиті геть чисто і вимиті пріч.
і окупанти кремлівські й свої пацани
наркоманять і п"ють,
і не знають - навіщо іще вони тут?!.. -
влаштовують стрільби
і нищать свої блок-пости...
бо явився їм глюк -
з чугунними яйцями прутень мов спрут,
шпигуни із якого до них їм у тил
намагались вповзти...
у цю ніч - ледь притомну,
утомлену болем на смерть! -
бандюки роздраконені з учту
зчинили в істериці ор і бешкет:
гвалтують, вбивають, грабують,
накраденим вщерть
пакують вагони, авта... -
бо за те їх похвалить
кремлівський миршавий "шкет",
паханом чи то ідолом, Богом якого
звели у покорі і злиднях собі москалі.
і від ласки такої
розстрілюють все, що ворушиться
з дул і стволів
бандюки і засланці кремлівські,
розчулені з ласки отої до сопель і сліз!
а затим...а затим вже чекатимуть всі
походу додому
поміж рюкзаків, лантухів і валіз.
там обіцяно їм нагороди, хвала і медальки
чини і за вбивства - платня,
втаємничена слава на протязі всього життя
до останнього дня...
заляпані кров"ю, у кіптяві спалених хат
і у пилу руїн вантажівок чекають,
які їх звезуть в паханат.
...а на вулицях міста дрімає сторожко
знеможена ніч,
у місті,
що звикнути встигло до злиднів і до війни,
гвалтувань, мародерства,
знущань і байдужих облич,
до безлюдних, зруйнованих,
знищених сел і селищ в степу... -
ніч у місті ледь дихає з болю,
не може поринути в сни,
щоб завершити день,
у катівнях
терору
добу.
