раннього літнього світанку....
перекинуті мости
через виблиски і блиски!
чути поскрипи мостин
юрмоскупченого дійства.
в блискавицях далечінь
кличе окриком гортанним.
чи починок, чи почин -
пада в розпачу останній,
не дотягнеться нестямний
у коловертню до кіл,
до коліс що білі спиці.
палять очі наче сіль
сонця коси променисті.
диво сяйво зоряниці
дзвінко їде в колісниці,
що запряженая цугом -
чути постуки копит
і веселий вітер дмуха,
насторожуючи вуха.
до зеніту часів стук
потягнувся мов серпанок,
в синій танучи імлі...
і не бачити, не чути
крізь хихикання прощання -
як зникаючи зітхнув
темний сутінок останній,
розкидаючи безладно
роси світлі по землі......
