15.12.2020 15:29
ніч міста (на пробудження)...
хоч відкрий, заплющуй очі -
не настане ранок дня,
не почуєш вітру в вітах,
біг стрімкий в степу коня,
ані свисту шаблі, пісні,
ні пташиний помах крил,
ані шурхіт полиновий -
лише дим ледь зримий, пил
там за гранню, за межею,
де кінець і тьмуща тьма
й не звідкіль в нікуди тьмяно
зорь обманно блима жмак... -
наче хтось іде, трима їх
у прозорім гаманці,
перевальцем світ хитає,
час стискає у руці...
....і стривожений здіймеся
вспреч знемозі, втраті сил -
кинеш в темряву безмежжя,
в ніч свій крик у небосхил.
а у відповідь прилине
стовідлунний стогін твій
легким пурханням комахи,
що як порух довгих вій.
наче хтось тобі аорту
простромив, крутнув кинджал!
і не кров, а тьма проллялась
як трутизна з леза жал.
і приречений впадеш ти.
зором бачиш власний скон,
моря штормом спад на стелю...
змії падають з вікон!..
трусить двері на завісах
буревій німий у злі.
в кут з кута несамовито
птахи б"ються у петлі.
на підлозі мармуровій
скалки гострі, бите скло,
тінню в полисках якого
стлілий ти в пітьмі на тло...
...збуде кволий промінь ранку
твій вже згублений цей день.
встанеш.
звариш собі кави.
дим затягнеш до легень,
запаливши сигарету.
і задуриш мозок свій
чи то спогадом,
чи словом
відзеркалених
надій.
