21.04.2021 12:52
про що оповів світанок, або... - на обріях весни
яскравиться сонце!
там, де безобрій
зіштовхує хмари
у бескет,
до скелі,
світліє яскиня в якій з келією.
там вартовий
старий
біля входу.
сивий, поважний
і дуже суворий.
із шаблею ходить
зіркий, страхітливий.
погляд проникливий
і всеохопний,
коли проходжається він
біля входу.
хмари спадають,
стогнуть штормами -
бьються шалено
насмерть із вітрами!
падають зранені
важко на землю -
і огортають землю туманом,
сходить по сходам якого неспішно
білий у білій хламіді послушник.
він умивання у водах туману
безмовних обітниць - що непорушні! -
вчинить ретельно. затим... -
перед ним
впаде на коліно і голову схилить
той охоронець зіркий, страхітливий -
шаблю віддасть
і розстане у хмарі,
у небо увійде
грозою,
зі сміхом... -
і зникне веселкою.
легко і тихо
розсіється морок.
в молитві прочанин
у келії теплій,
ясній і привітній -
в якій навіть тіні
веселі і світлі! -
руки здійме у молитві вітання,
в пташиному співі світанок вітає,
радінням душі у зустріч цвітінню,
весни і коханню...
...там,
у безобрію
в хмарах
туману.
