01.11.2021 10:35
...хіба слово можна втримати за ґратами?...певне, що ні...ніколи...о! так... - ніколи!...
отак спаде слово
і піде воно коридорами мови
допоки не знайде собі місце
із високим вікном, у яке
зазирає місяць
і зорі заходять
розповісти аби всілякі дивні історії Всесвіту
і ранкова зоря завжди вітається гомінкими птахами
і сонечко вдень світло і тепло усміхається новому слову
що замріяно дивиться з підвіконня
милується степом і річкою гаю...
а потім заходили гості -
диваки веселі безцеремонні
влаштовують бал маскарадний
з феями, ельфами, чаклунками і чаклунами
з чортами і янголами
з матронами, донами і мадоннами
і лицарями без докору і страху
і блазні грали на мандолінах, гітарах і скрипках
дмухали в труби, в сопілки, щодуху в блискучі фанфари
били у бубни і барабани
і танцювали звеселяючи натовп всілякого іншого люду
якого набилося в затишне місце з високими
просторими вікнами замку
і пуляв салют, і гриміли оркестри
і кружляли у танці містичні дами і кавалери
принцеси ж і принці, королі, королеви
у масках казкових драконів споглядали це дійство
обмахуючи пір'яними віялами обличчя
маніжно прихилялись
і перемовлялись тихо про щось один з одним
ховали за віялами обличчя
які і так вже було не впізнати у масках... -
і все те
тонуло у квітах
лилося рікою вино
ломились ряди від їства
над усім панувала пишна і чепурна
розкішна ошатність кохання -
безтурботне, веселе, святкове, світле і чисте! -
воно огортало душу і серце
підхоплювало цей світ і підносило до небес... -
і слово нове спадало
і йшло коридорами замку мови
допоки не знайде собі місце
з високим просторим вікном до волі...
