26.04.2021 13:47
між вдихом і видихом...
зрозуміти тебе -
це як наче над прірвою йти по сталевій струні,
що над попелом й димом вулканічної лави.
йти на вогник, якого на ланцюжку
розхитує вітер в забаві - сміється і кличе,
знущається вогником тим недосяжним.
а вітер - шелений! перехоплює дух аж,
коли зі шляху намагається він зірвати тебе
і скинути в прірву минувщини, в пройдене, темне.
і душить...він душить! наче задухи
від полум"я з прірви замало.
...і ступити на землю
під свисти і виски луснутої струни,
по якій ти щойно з острахом йшов
з єдиною вірою у спасіння.
мізерним, суєтним і невагомим,
у долі в обіймах вітром шалено хитався,
хаотично руками розмахував,
в балансуванні хапався, шукав рівноваги
без надії дістатися вогника на ланцюжку,
що на гілці крихкій старого трухлявого древа
висів у аркані щойно луснутої струни.
...торкнеся ногою землі із подивом -
ти ще живий?!...і цілий дістався мети -
тримати в руці ліхтарика на ланцюжку?...
і не віриш в розгубі, ваганнях, в нерозумінні...
...ах!
вітер вкаже на вихід з лабіринту питань -
бо з того заплутаного лабіринту
не виплутатись аж ніяк самотужки...бо то є
вічне блукання між стін самоти,
у вирві блукання пусте і безцільне.
...перейти через вирву -
то як наче по деревині пройти...
чи з легкістю птахом перелетіти,
метеликом з квітки на квітку,
кульбабовим зонтиком через калюжу-озерце,
що утворилося після стрімкої веселої зливи.
перейдеш через вир той
підхоплений вітром, в якого вчепився.
тримаєш у злеті в іншій руці
ліхтарика на лінцюжку,
в якому гойдається вогник.
дмухнеш на вогник, погасиш його
і повісиш на шию собі ліхтарика згаслого,
що на тонесенькому ланцюжку
від кроків хитатиметься
непотрібний і зайвий зліва направо.
і забудеш про мрії,
загубиш, утратиш, змарнуєш мету,
заради якої злетів над білими шапками гір.
...і звалися, гепнеся вниз,
у руїну, на дно побутових реалій.
і наче зі сну розплющиш очі свої в розумінні -
то була лише мить забуття між вдихом і видихом
димом смачного духмяного тютюну старої, давньої люльки.
неспішно зап"єш ковточком кави міцної
той видих димом сивим від люльки
і посміхнеся сумно...іронічно зітхнеш
розчарований з очарування.
зневір"я вишепчеш ні до кого...в нікуди
- ...зрозуміти тебе означатиме з"їхати з глузду...
