11.01.2021 15:35
меланхолійне...
а на нейтральній
полосі
нічийне все,
нічийні всі.
у небі кружають
птахи.
до неба тягнуться
дахи.
між хідниками шлях -
роки
яким прямують
до ріки.
яка у безвість їх веде,
у забуття...
самотність де
на посох сперлася.
сліпа
у обрій зирить з па-гор-ба
і фантазує давній світ,
коли було їй мало літ...
і серед цвіту
в тінях верб
під водоспадний круговерть
манить в заобрійні віки
роками мовлення ріки.
над нею сонця
дивний схід
і хмар важкий
похмурий хід.
в сліпій тривозі
самота -
якась ріка уже не та...
вона ніщо,
вона ніхто.
на все про все - її ковток!
вона полоска поміж тих
пустирищ двох,
між двох пустинь.
і як байдужий толерант
ріка роками ллється з грат
у світ нічий
ніийних всіх...
як в тій
нейтральній
полосі.
