спочатку тебе навчали виводити літери олівцем
затим чорнилами каліграфічно слова
потім з"явилася кулькова ручка
і ти швидко навчився писати речення з безліччю слів
не дотримуючись каліграфії...
отак і в житті твоєму змінювалося усе -
раптом затим і миттєво...
дитинство скінчилось у часі забав і розваг...
навесні посміхнулось кохання...
літо на вихолцях вітру гойдалося у квітках
весело бігло босо в ранні росою
сміялось до сонця дзвінко як пісня жайвора у степу...
осінь зливала дощами сум і печаль
вітер вологий і зимний зірвав усе листя з гілля
і прощання ти не почув у шепоті від кохання
коли крок свій зробила останній за обрій вона...
і зима все у лід обернула
у сніг
з реготанням стрімких завірюх...
і минали літа
день за днем
за добою доба...
і пригадуєш з болем і щемом
ті давні роки твоїх перших навчань
жалкуєш за правилами каліграфії...
певне тому що забув їх
все у житті пішло якось не так
на безлад руїну і зраду...
і ось зараз тепер ця москальська війна
перекреслила все і краде твою в тебе вітчизну
і ти бачиш людей
які раптом відкрились -
у зраді своєї землі дійсні конкретні у правді
у світлі істиності
і відкритих облич...
і пригадалися вмить відтепер тобі правила чистописання
каліграфічно стрункі реальні
і зрозумілі як правда отих перекошених в зраді
злих
від зненависті диких облич
що відкрились позбулись химерних примхливих
вигадливих і пишномовних словес...
і розумієш ти... - що
життя змушує вкотре тебе розпочати навчання своє
від початку....
