30.08.2021 15:28
боростання в окупації...
рухи твої все колами
по хаті
немов у камері,
у в"язниці нудот і скиглення,
і облуди у войовничості... -
але вважаєш, що рухаєся
шляхом прямим у пошуку
правди, краси та істини,
миру і Бога світові.
не помічаєш
заблуканий,
що на безвихідь замкнений.
колуєш по колу,
кружаєш,
у колі важкому байдужості
закидуєш зашморг линвовий
у будень
у сірий день -
у сірий день -
у побут,
ніким не врахований,
не прорахований... - твій!
там все у руїні,
в злиденності.
а щось якщо не враховано -
оббріхане точно вже
та у лайно занурене,
ну, саме по саме ніщо!
тримаєш кінця того зашморгу,
сидиш таким насторбученим
сивограком... - який проводир
і кличе хриплими криками
зграю свою до вирію,
до злету,
до перемін...
судомно здригнеш рукою,
линву смикнеш,
підвісиш землю із небом у часі
у витягнутій руці.
і від осягнення баченого
кинеш тягар той підвішений
на линві твоїй тонесенькій,
крикнеш у ніч, до місяця!... -
у променях часу бачив бо
каліцтво долі і днин усіх,
нікчемності,
всі глупоти буття твого у марноті,
в марнотт марноті марнотної...
і стане умить важче дихати
і їсти, і пити, і...мислити.
і навіть про щось там мовити... -
слова свого не вимовиш!
мовчки упнеся поглядом
у життя, що вирує за обрієм.
зором пустим без кліпання
глянеш навколо себе,
себе у собі замкнеш
серед пустелі у темряві.
і як ковчег той закУпориш
камеру-хату свою -
нажлуктаєся оковитої
до чортиків аж і до вивірок,
заб"єся у кут і скулися...
з гортані ісковзує слово -
невловне, холодне, мертве
спадає назовні мов видихом
останнім з твого язика.
лише стогін із себе вимучиш!
у напівмороку
пальцями довгими тиснеш
роялеві клавіши биті,
какафонію в безумі граєш... -
бо вона тобі пісня замріяна
вольною птахою в злеті.
пісню цю у петлі своїй
очі замружив, наспівуєш!...
німий, безголосий, осліплений
із посміхом саркастичним
на блідобілих вустах....
____
борОстання - шамотнЯ у бруді
інтроспекція - самоаналіз
контемлатор - споглядач
