impromtu...
...не зійти вже з цієї стежини.
справа - прірва, минуле пусте.
зліва дивне якесь сьогодення... -
не знаходжу себе там ніде.
йду за обрій вечірнього сонця,
крок невпевнений, у забуття,
весь у сумнівах і нерішучій...
а хвалився, що газда життя.