24.10.2021 15:02
обпадало листя...
місячне сяєво
степ огортає,
що у полоні
спить до світань.
саваном стелеться,
хвилею тане
синій серпанок
в білий туман.
спогадом оповідь,
болем відчаю,
шелестом тихим... -
вітер у ніч.
і у відлуннях
осінні печалі,
хиляться віти
місяцю в стріч.
у закоханні,
у мрії оманній
в тінях осінніх
зірве політ
листя, що подих
у злеті кружляння... -
падає вільно
в обрії літ.
що пригадалось їм?... -
ні! не вгадаєш.
лиш проведеш їх
в думі сумній.
мове минулим
листя спадання.
зраджений степ
у тривожному сні.
вітер невидимим
птахом у волі,
в просторі ночі,
в місячній млі.
впурхує листя
в холод недолі
жовте, пожовкле
вниз до землі.
шептом світанок
увійде імжею,
ввергне на тління
сум листяний.
лише зітхнеш,
розчулий душею,
у безголосий
крик степовий...
