23.06.2022 14:02
я б сказав, що цей віршик з відчаю...адже вдаватися до таких дурниць...але.. - хтозна...хтозна...
.jpg)
гадаю на гірше
в надії на краще
в похмурій цій днині
сумних сьогодень.
в яких хазяйнує
бідою і горем
паскуда огидна,
кремлівський дебіл.
...отож - на руїні
стою між руїни
у трощі,
в розламах,
в згорілих садах.
підкину монету
на успіх чи зраду.
на темряву,
світло,
на несвіт
чи світ.
впіймаю в долоню,
сховаю,
не гляну
яким же він буде
оновлений день -
що раптом у тиші
розгойданий вітром
у загадку,
в тайну
нездійснених мрій.
...а з темної арфи
попелом сіє
у мерзлість імжею
хмарина важка -
то сіється час,
розстріляні миті
останнім цвітінням
в розбомблений степ.
дістану з кишені,
зирну на монету... -
пласка,
тривіальна,
холодна...ніщо.
але ж, як гадалось -
збулося,
здійснилось!
ввійшов у цей будень,
у попіл,
в дими.
а небо з'ясніло -
до сонця поринув
душею,
думками
крізь грім канонад.
...монету - чого вже! -
сховаю в кишені.
згодиться... -
на орка
накликати
смерть
