09.12.2020 15:19
finem...
усупереч всьому на власний ризик, страх
зростив сади і звів палац - чарівну мрію! -
і вірив в майбуття (на те плекав надію)
...і так от, раптом, враз зійшло усе на прах.
зрівняли у ніщо твої світи крихкі
у бурі пісковій цинічні мудрагелі.
з офірних сподівань навіяли в пустелі
пісенних лун бархан оманний і сипкий...
спирався на ціпок. ішов у самоті.
твій танув силует у блідо жовтій днині.
убогодухий, ти із поглядом невинним
згортав свій шлях і час в ганебній марноті... -
збагнув урешті ти байдужості науку,
і трюки циркові...і клоунади скуку.
