фантом дощу
тихо!
чуєте?..
тихше...
дощ у вікна б"є.
а хтось-то там, за вікном
тяжко диха.
хтось-то тучі ніччю п"є.
довгими нігтями
по дахам
нишком
шкребеться,
жалібно стогне
- ...пить...пить...пить... -
кащаві руки
здіймає вище
і вище!
стогнати продовжує,
гучно вить.
крізь вікна
уп"явся поглядом в нас.
долонями скло прогинає,
наближається ближче...все ближче!
в розум вселяє паніку,
жас.
...але що це?!.
бачите?..
тихше...
в сяянні блискавок
впав у калюжу.
здійнявся з колін оце раптом
у повний зріст -
в розірваних хмарах
постав потужний
як тінь над світом,
химера,
потвора як!
і кидає Всесвіту
несамовитий
відчаю крик.
і з лунами громом
у небі зник...
тихо!
чуєте?..
тихше... -
шурхіт
пташиних
крил.