трохи пофантазував у час дощу...
йшла степом днина вистрибцем,
хмарки ловила, гавила -
сміялись з неї весело
всі ельфи у квітках.
хохотуни аж покотом
каталися на спинках
і по дитячі смішно так
чаклунно-чарівні
здригалися, хиталися
від сміху неутримного
і крильцями. і ніжками
потішні пустуни.
а потім ці бешкетники,
ці сміхуни
над дниною
водили хмари легкії
у синіх небесах.
від обрію до обрію
у просторі безмежності
гуртом водили, бавились,
футболили хмарки.
дзвонили милозвучно їх
дзвіночки-балабончики
на кистях та пасиках,
у стрічках та бантах...
...і припустився сонячний
стрімкий-жаданно-бажаний
у спеку прохолодний,
такий чудовий дощ!
і спішно днина радісна
сховалась під вербою,
замріялась - дивилася
в степу як сяє дощ.
і шелест крапель в листі
здавався їй як піснею
і дзвониками ельфів
у травах і квітках...
...отак мені надумалась,
у дощ в степу привиділась
щаслива безтурботна
під небом днина ця.