29.12.2020 14:31
за мотивами казки Ганса Християна Андерсена...
ти з"явилася зовсім неждана
неочікавано світлим дивом
сказала що янгол
розправила крила білі
сіла до столу
зі мною випила кави
хотів тебе розпитати - ...чому я?..
чому обраний я тобою?..
і чи знаєш навіщо
я в цій ямі зради людської?..
у ямі зненависті і брехні?.. -
але обличчя мені
ти вкрила маскою
льодом прозорим
- ...як смієш ти мовити слово своє від себе до мене?!.. -
шепотнула мені в заметілі
змахнула крилАми
крила просипались снігом
і у танці шаленої люті
крутився той сніг в хуртовині
в морозі легкИй іскристий...
здійнялася ти велично
висока струнка красива
загадкова холодна росла
містичною дівою
у короні
що сяє зірками сузір"я північної сфери світу...
і сіла в широкі сани по королівські шикарні
мене як уламок льоду поклала у кошик поруч
і коні запряжені цугом на крилах звелися в небо
на крилах тих
- білих вітрилах! -
кружляли ми по видноколу...
і зиркнула ти на мене
взяла на коліна кошик
торкнулась мене
оживила
і мовила тихо переривчасто швидко нервово
- ...будем правити тут ми...ти і я...і нікого більше...
в цих безобрійних землях...світлих білих і чистих...
лишайся зі мною любий...хазяїн із тебе добрий...
(на вустах твоїх хитрий посміх)
так! і правитель також...
король підходящий...гарний...
погоджуйся...чуєш?..
я знаю що ти мене чуєш...
не будь таким дурнем темним... -
хотів заперечити...де там!
цілунком припала холодним
до вуст моїх нечутливих
від льоду мерзлих і білих
аж серце спинилося раптом
у грудях мені захололо і... -
випав із саней розталим
у кучугуру снігу високу м"яку біля тину
іскристу в скрипучім морозі...
...очуняв ніччю хмільною
на килимку на підлозі
поруч пляшка пуста від горілки
спустошена до краплини...
здійнявся
вийшов з холодної спочівальні
зігрітися
до каміну у залі -
там крісло і затишок
і самотиння
напівморок
пустеля хатня...
пригадую
посміхаюсь
з пригоди у сновидінні
в цю ніч неспокійну зимову
...довго я грівся біля
вогнища у каміні
і слухав як заметілі
сміялися з мене
білі...
