04.09.2021 13:50
початкова назва віршика - dormiunt in somnis - мені видалася надто вже не українською...адже тут про щось більше, аніж про особисте...
.jpg)
...аріаднову змотуєш нитку,
по життю що вела на вихід -
закидуєш мотанку в клітку,
де палає у попіл лихо!
навмання попрямуєш в сутінь -
у пташиний переспів, в розсвіт,
де сплетені вітром пута
розкидані сітями з хльостом.
там дика ординна гординя
сп"яніла в жертовній крові.
і спогад - хихиканням хтивим
вузлами у темні схрони.
по сітям хитким мов по сходам
ступаєш у марево димне,
з якого світило сходить,
свічею лампади блима.
спіткнеся заплутаний в сітях
(в судомах комаха в путах!)
впадеш знесилений, літній,
в жахливих із корчами рухах.
і втупиш до неба очима
свій погляд у спокій світлий.
повіки повільно зачиниш,
себе відділяєш од світу...
а вітер огорне пилом
у травах загублене тіло.
і вечір розправе крила,
холодною вкриє тінню.
і в темінь як у спасіння
шепочеш молитву власну...
в життя прокинеся тлінне,
в сучасність, у час злощасний... -
там, де захлинулась у пісні
в цю ніч пташина остання,
в захмаренні жовтий місяць
і попіл в садах кохання...
