21.10.2021 13:06
антропоцен...
1.
яскравий най, най жадібний,
паскудніший тиран,
огодніший титан всесильний і могутній -
загарбав небо в сіть,
яку з каміння сплів, з прутів залізних.
обплів зірки усі і сонце!
і подихом
з небесного склепіння
назавжди здмухнув мрію і майбутнє.
зітханням здибив води всі,
поглинув ними землю!
у поступі палаючи на попіл
із безголосим в космосі "хихи"
розвіявся ніхто і всюдисущий
антропоцен...
амбітний, войовничий, многоликий
у натовпі світів,
у Всесвіті загарбник безпритульний.
2.
надумки всі, фантазії,
чарівні небилиці із безліччю Богів,
про Бога і божественість свою... -
як масло намастив я на цілушку
і проковтнув...
і відригнув у тривності розкішній.
вдоволений згортаю скатертину
буття свого у затишній хатині,
що є планеткою у сферах забуття.
перегортаюся в запилених сторінках
давності давен,
де не залишилось ні літери,
ні позначки,
ні знаку.
і навіть ієрогліфа з надгробку!
бо я усе прибрав, сховав за коди,
у зачаклований безмежний шерег чисел.
і в розумінні суті хижості незмірної своєї,
всієї сили прагнень до життя
і потягу до більшого знання,
вервечки виноходів, дослідів непевних,
призводять що до фатуму, руйнацій і умертвінь... -
плетусь оце, чалапаю шляхом в нікуди наче
у роздумі над тим... - що я таке?...
навіщо я?...чому?...до чого?...
комаха, дріботінь, мізерність, нуль
в матеріях космічних,
де біг і перегони,
шалена гра в розтрощених світах у здогонялки -
в хаосі, з поспіхом, до виснажень, знемоги...до колапсу!
і в тому всьому... - я?!!!...
такий весь протирічний у чуттях,
розхристаний, розкиданий шматками
присутністю незримою усюди
А-Н-Т-Р-О-П-О-Ц-Е-Н... - хижак?...
чи, може, навпаки -
істота на заклання?............
