Блог
12.07.2021 13:43
і степом...як морем...
на березі моря настил овальний,
мастильно намощений
міста поміст
тут голови сунуть під оплеск овацій
і ріжуть без візи
під вереск
і писк
одрізане тіло кладуть до кишені,
як клАдуть окрушину
у носовик
таємно показують,
кажучі жахно
-...
08.07.2021 14:05
...коли небо захмарене над головою...
мені довподоби хаос.
але...
не той, що руйнує заради руйнацій,
знищень, спустошень і забуття -
болісне і сумне,
нудьгувате буває оте споглядання,
занурення думкою, роздумом
в чорну безодню пустелі марнотної смерті...
мені довподоби...
24.06.2021 11:08
фантазують люде, що буцімто нас посіяно тут, на планеті Земля якоюсь міжзоряною цивілізацією вищого ступеню розвитку - саме посіяно! - аби зібрати потім врожай для власного споживання у вигляді чи то як сніданкових страв, чи як енергетичних "батончиків"...звучить смішно, весело навіть, бо ми...
17.06.2021 14:06
за філіжанкою кави...
з чого починається творчий процес?...
Господи! стільки відповідей на це...
починаючи від іронічних,
прикольних, комічних,
смішних, саркастичних
і аж до брутальних,
до канонічних...
як колись мені мовив
розумний один чоловік -
скільки людей є у...
12.05.2021 15:08
per viam, de... - між іншим, щодо...
...на вулиці дощ, холодрига...сиджу у хаті в якійсь прострації...мерзну...з нудьги лізе в голову всіляке...
ми всі однотипні
в різновиді дивного світу природи.
поруч диких стихій руйнівних
співіснуємо, тому що ми
є породженням світу...
12.05.2021 14:01
коли за вікном дощ...
і була шумлива оповідь дощу...
і блукання вітру у саду...
- ...без парасольки... - всміхнувся я...
і слухав дощ, і споглядав бешкети вітру...
пив каву...
і було то навесні,
тепер,
нині,
саме в цю мить...
і була самотність...
і було сумно...
04.05.2021 13:22
impromtu...
...не зійти вже з цієї стежини.
справа - прірва, минуле пусте.
зліва дивне якесь сьогодення... -
не знаходжу себе там ніде.
йду за обрій вечірнього сонця,
крок невпевнений, у забуття,
весь у сумнівах і нерішучій...
а хвалився, що газда життя.
26.04.2021 13:47
між вдихом і видихом...
зрозуміти тебе -
це як наче над прірвою йти по сталевій струні,
що над попелом й димом вулканічної лави.
йти на вогник, якого на ланцюжку
розхитує вітер в забаві - сміється і кличе,
знущається вогником тим недосяжним.
а вітер - шелений! перехоплює дух...
26.04.2021 12:22
світанковий наступ...
...там, за краєм неба - квіти крізь тумани,
білокрилий лебідь обрисом оманним;
там оселі білі в сяйві відзеркалень
поміж білих лілій в синьо-синій далі;
там і легкокрилий янгол дня настання -
поруч сонця з хвилі в зареві світання;
там і вітер вільний - стишена...
22.04.2021 14:04
теленкар...
...ця революція
збила його з пантелику -
на лицях і вулицях
бачив істерику й крики.
розхристані душі
у цій ноосфері задушливій
вітер в повітрі розлущив,
розвіяв йому під замкнені двері -
йому! розворі з руїн,
в якого кидали люди каміння,
стріляли услід...але...
Контакт
віршування
aendek@i.ua