Блог
06.02.2023 13:56
нарешті зима звернула на нас увагу - пішли сніги, дужчає мороз...чи не запізно вже?...
як є вже ніч,
то є і день -
увесь в снігах,
мороз лютує.
на площі площ
під шум музик
веселий люд
свята святкує.
і на вітрах
в сніги з небес
тріпочуть зна-
мена,
плакати.
в...
31.01.2023 13:12
іноді те, що бачиш... - бачити не хочеться і знати навіть про те!...і це не пасивність, це втома... - втома від темноти розуму мешканців мого міста, яке окуповане москалями-орками...темнота цяя не що інше, а якийсь страшний клінічний випадок..і, певне, то не виліковне...
у минуле?...
чи в...
21.01.2023 12:49
зима нині так не схожа сама на себе...що дивися у вечірній обрій і чуєш звідти подих літа і моря...і дарма оті важкі хмари над степом і лінивий вітер... - все одно, мені у світлій рисці між небом і землею бачиться крізь степ море...
за цим степом гладким
видно море і хвилі,
видно...
28.09.2022 14:39
в садах руїни...
крізь тунелі часу -
протяг,
морок,
холод,
привиди і тіні.
обрію - туман.
де там те минуле?...
де і те майбутнє?...
коли сьогодення -
помилка,
обман.
і відлунні кроки
подихом чужинним
в обшири безмежні
згублених шляхів.
що прямують в озов,
вигуки...
28.09.2022 13:53
з перерваного вірша...
вірш складав
наче нервами.
кинув його
незавершеним,
хату коли затрусило
хвилею
з вибуху сильною.
вилаяв орків московії
за хату
занепокоєний!
і зі свойого двору
дулю
кремлівській потворі,
тицьнув північному сходу
з прокляттям ординному...
02.08.2022 14:06
острів згубної днини...
роздуми- думи-уми... -
ділене слово руїни.
посуд битий із глини -
"дзень!" у відлунні громи.
таненням далями лес
острову згубної днини.
розсвіт сяянням винним
в сонного озера плеск.
човен водами там
гойданий зорями з ночі.
посміхом скоєний...
23.06.2022 14:02
я б сказав, що цей віршик з відчаю...адже вдаватися до таких дурниць...але.. - хтозна...хтозна...
гадаю на гірше
в надії на краще
в похмурій цій днині
сумних сьогодень.
в яких хазяйнує
бідою і горем
паскуда огидна,
кремлівський дебіл.
...отож - на руїні
стою між руїни
у...
16.05.2022 14:25
весна вже на межі прощання, а так холодно...дме холоднючий вітер... - то як наче прощальна промова весни у ці прокляті дні рашистського вторгнення...і розстрілу, вбивства моєї країни...
в сліпучих блискавках,
громами
гроза у зливах і вітрах
ввірветься в спокій хвилюванням.
увагу раптом...
18.02.2022 14:39
...був чарівний, неймовірний сонячний день!...і просто неможливо було не відгукнутися до нього, в честь такої сліпучо сонячної днини, в якій вмістилася уся різдвяна святковість...
стежина сонця впала до порога...
зима з весною, певне, каву п'ють.
разом в альтанці у лугах Парнасу
мороз і...
18.02.2022 14:28
у чеканні хуртовин...
...і співи зим в ночі печалі,
у заколисаних снігах
льодовим видзвоном звучали
і милозвучно на балах... -
бали влаштовують метілі
ошатні. рухами стрімкі
і дивовижно сяйнобілі,
у танці жваві і легкі.
але пісні в ночі печалі
господарюють нині тут.
зірки...
Контакт
віршування
aendek@i.ua