Блог
04.03.2020 12:50
яскраво барвистий жакет свій
недбало поклала на спинку вигнуту крісла
жваво розповідала про світ і життя
жартівливо і легко щось про кохання
я слухав тебе
я був радий тобі
не очікував що увійдеш
до мене в халупу -
в прокурене лежбище
в безладі у бедламі якого марную свій час
насміхаюся...
03.03.2020 11:34
гримить і гуркоче
місто мешканців гумористих...
поряд істерики їхнього сміху
з кручі стрибаєш натовпу на потіху.
юрмище те
з гумором б"ється лобом об стінку,
гундосить в посміху
молитву до неба захмареного.
чи у чисте кидає вітаннями спічі
і з ночі зорям засвічує свічі -
шукає...
22.02.2020 13:40
як завжди розстаємось на завжди
...тільки зараз вже остаточно...
і слова твої тихі крізь сльози
- ....Господи! де наш той розум... -
і обійми, цілунок в коханні
палкий і пристрсний ніжний... -
все було як прощання з колишнім...
і від"їзд твій - втеча панічна
у печалі, в спогади з...
27.01.2020 15:22
спогадами гомін...
болем льододломи...
дотик перебіжний
білосніжний ніжний...
раптом погляд літа -
милий і привітний,
усмішкою легкий
від років далеких...
небокрай в тумані
рискою омани...
колом видноколо
ворожбою долі,
де усе знайоме
та немає дому,
плутані стежини,
час у...
13.01.2020 14:53
мало світла у світі -
йому в дихало б"єм спідтиха
і тягнемо в темінь воєн...
...в істериці шизофренічні
цинічні байдужі облудні
жадібні і безжальні
доводимо Богу що лох він
як з образу свого ліпив нас
божествену дав подібність -
віднині самі є Богом
кожен в собі...
08.01.2020 15:39
1.
з учора згублений
у пошуку себе
тиняюся
блукаю поміж люди
вітаю кожного
вклоняюсь кожній тіні
і далі йду у пошуку себе
дзвоню в дзвіночок коло скроні
всміхаюсь квточці й метелику над нею
і небесам
над обрієм яких
мов струни многострунної бандури
зорю ранкову грають увесь час
мені для мене...
06.01.2020 14:07
у кригу вмерзле місто.
там сяяння зірок і розсвітів цвітіння
відсутнє за відсутністю небес.
є лише купол непрозорий,
білястобілий лід -
він пагорбком у Всесвіт.
під купоодом таким
мурохолюди в холод
замлілі і укляклі, ледь живі
лиш човганням означені у русі
захованим у сніг брудним...
05.01.2020 11:05
а ти вже як і не існуєш...
ти випав з верхнього вікна
розхитаного вітром хмарошкряба...
повісився - хитаєся на люстрі
марионеткою на протягах в пітьмі...
зарізано тебе у п"яній бійці...
втопився ти із каменем на шії...
на смерть розбився в автокатастрофі...
чи отруївся...
20.12.2019 13:42
ніколи б не повірив, що так зрадію!..цьому моєму сайту - я його загубив...і тут раптом він знайшовся...зрадів як дитина...колись мабуть складу оду про загублений сайт...але зараз в мене сумні часи, темні, окупаційні...від часу, як почав працювати із цією сторінкою, нічого не змінилося - як був я у...
19.02.2016 15:15
...то схоже усе на стрибок з парашутом -
розбитись?..
врятуватись?..
умить кільце смикнути
злетіти з прірви
стропилами вчепитись в купол неба
і з висоти пташиного польоту поглянути униз... -
за степом
там
загарбником прикуте до гармат в тюрмі закрите викрадене місто -
в якому вітер волі
протягами...
Контакт
віршування
aendek@i.ua