Блог

він

08.12.2020 12:22
він... у вітринах побачив себе відображеним в русі. не спиняючи крок роздивився себе наче він захотів залишити цю мить, цю хвилину для себе на згадку. на згадку про те, що - як це не сумно! - крокує цим містом в останнє. за плечима рюкзак - словники там, рукописи ранні (над якими...

і дивні очі...

06.12.2020 15:05
і дивні очі у сльозах... і дивні очі у сльозах... і дзвінко лине сміх веселий... надії квіточка в руках піском просипалась на землю... чи то поезія була - лунає піснею тривожно... і давить наба синя мла... і слово вимовить не можу.

чиєсь тануче ймення...

06.12.2020 14:48
чиєсь тануче ймення Аліна... чиєсь тануче ймення Аліна спить на коці бульдог край каміну вітражі й стародавнії книги і осяяння мідних кіс і медовий тютюн із Вірджинії у квітневому видзвоні інею... о! то Ваші дзвенять вериги об паркета дзеркальний віск...

прозріння в "короні"?...

22.10.2020 15:06
прозріння в "короні"...?... "...перший ти чи останній, в натовпі втиснутий щільно... - важко йти в тій отарі, в безумі злому що суне в зашморг зготовлений в часі блукань у болоті злиднів. де кожній дрібниці радієш, які б не помітила навіть людина в здоровому глузді - в статистиці...

сумніви кавування, або... - муки творчості

25.07.2020 15:11
...і відкаснувся світ. зрікаючись дав копняка тобі... - летиш у прірву! там де в якій ні шороху, ні звуку - самий лиш пил зірок, розмелених млином, неспинним, мовчазним, похмурим часом. серпанком шлях - хвилеподібно хитається над прірвою крізь прірву. ступнув на нього ти. крокуєш. йдеш по ньому, а...

світанок в літо

10.07.2020 14:50
крокувати сліпим до світла по колючих дротах в літо.   по дорозі битій - каміння. і у небо - руїн тління.   і збігають дими небозводом у ранкові червоні води,   розхвильоване де кохання у чеканні на день останній.   потойбіччя - хмарами сходом. і до часу трощаться...

побачення...

08.06.2020 15:24
браму недбало відчинену навстіж й двері відчинені не зачинив - так запросив ти зоряний простір, час у безмежності в гості зманив до хати в руїні, в якій нема даху - посеред неї дві лави і стіл. і на одинці із зорями в часі ліри торкнувся серед сузірь - мелодії слави і свята проллються у безум...

генеральний розважальник

20.04.2020 14:25
фантазії в час карантину, або... - фентезі з приводу свят і буденності...   вже ніхто й не згадає, від коли почалося те свято, від якого - чесно кажучи - всі вже втомилися...і салют, і музика духових інструментів, і танці, і співи, і славослів"я сьогоденю, і ряснота питва і різновсяких...

...над прірвою

29.03.2020 11:37
...і розсипається твій світ. твій час зникає. роки билинками злітають в різнобіч. життєвий шлях твій тане... стоїш над прірвою, в якій твої стихії прагнень і натхнень нещадно знищують "дна одну... - у просторі спливають в небутті вони серпанком - вже ніякі! - в нікуди, у ніщо. і ти забутий...

літа навчань

11.03.2020 13:16
спочатку тебе навчали виводити літери олівцем затим чорнилами каліграфічно слова потім з"явилася кулькова ручка і ти швидко навчився писати речення з безліччю слів не дотримуючись каліграфії... отак і в житті твоєму змінювалося усе - раптом затим і миттєво... дитинство скінчилось у часі забав і...
<< 14 | 15 | 16 | 17 | 18 >>

Контакт

віршування aendek@i.ua